Чита

Загальна інформація

Чита — адміністративний центр Читинської області в Російській Федерації, розташований у Забайкаллі на місці впадіння річки Чити в річку Ингоду. Місто знаходиться на відстані 6074 км на схід від Москви і є одним із найважливіших транспортних вузлів регіону. Назва міста походить від евенкійського слова «чита», що означає «глина» — це відображає особливості ґрунту річки, русло якої складене глинисто-мулистими наносами.

Чита — це великий промисловий і культурний центр Забайкалля з розвиненою інфраструктурою. Місто обслуговується міжнародним аеропортом Кадала, розташовано на Транссибірській магістралі та має добре розвинену мережу автомобільних доріг. Міський транспорт включає тролейбуси, автобуси та маршрутні таксі.

Клімат

Чита розташована у зоні континентального клімату, який характеризується суворими, довгими зимами та короткими літніми періодами. Температури взимку можуть опускатися значно нижче мінус 30 градусів Цельсія, тоді як влітку досягають +25 градусів. Регіон отримує помірну кількість опадів, найбільша частина яких випадає у теплу пору року.

Найкращий час для відвідування Чити — літні місяці (червень-серпень), коли погода більш м'яка і можна повною мірою насолоджуватися визначними пам'ятками міста. Туристи повинні бути готові до суворої зими, якщо планують візит у холодний період.

Культура та історія

Історія Чити розпочинається з 1653 року, коли мандрівник Петро Бекетов разом із козацькою дружиною побудував Інгодинське зимовище. Постійне російське поселення на цьому місці виникло після 1675 року, і до 1687 року називалося Слободою. У 1699 році було побудовано Читинське острог, а з 1821 року поселення отримало статус селища. Переломним моментом у історії міста став 1827 рік, коли сюди були заслані декабристи, чиї дружини, що послідували за чоловіками, заснували вулицю Дамську.

Від 1851 року Чита стала центром Забайкальської області з управлінням Забайкальського козачого війська. Будівництво залізниці у 1900 році трансформувало місто у найбільший транспортний вузол і промисловий центр Забайкалля. До початку ХХ століття в Читі налічувалося близько 1400 будинків, 9 православних церков, Богородський монастир, католицький костел і синагога. Розвивалася культурна інфраструктура: чоловіча і жіноча гімназії, училища, школи, Забайкальське відділення Російського географічного товариства з бібліотекою і музеєм.

Радянська влада була встановлена у лютому 1918 року, однак громадянська війна в Сибіру тривала чотири роки. Від 1920 року Чита стала столицею Далекосхідної республіки, цей статус мала до кінця 1922 року. Сучасна Чита — центр культури і мистецтва з двома театрами (драматичним і театром ляльок), філармонією, краєзнавчим і художнім музеями, Музеєм декабристів. Місто видало світові таланти, включаючи кіноакторів братів Соломіних та джазового музиканта Олега Лундстрема.

Що подивитися

Шумовський палац — справжня перлина Чити, розташована на вулиці Великій (Леніна), 84. Цей видатний палац належав братам Шумовим (Костянтину, Олександру, Олексію, Михайлу та Павлу), які були власниками золотих копалень і купцями другої гільдії. Архітектором проекту був видатний читинський архітектор Георгій Степанович Мосошвілі, викладач земельного училища, який за цей проект отримав престижну премію «Гран-прі» в Парижі 1911 року — ту саму нагороду, якої був удостоєний автор Ейфелевої вежі. У різні часи в палаці розташовувалися Громадські збори Чити, житлові приміщення, обласне управління НКВД та редакція газети «Робочий шлях».

Михайло-Архангельська церква (Церква декабристів) — найстаріша будівля Чити, побудована у 1776 році на Селенгинській вулиці. Цій церкві вже понад 233 роки, вона була зведена задовго до приїзду декабристів. Церква створена у стилі традиційної російської православної архітектури зі стінами з модринових колод і дерев'яними колонами, що підтримують її зводи. Кам'яний фундамент був підведений лише в середині ХІХ століття. У цій церкві вінчалися декабрист Іван Анненков та француженка Поліна Гебль, її відвідували й інші декабристи, що відбували заслання в Читі разом з дружинами. Сьогодні в будівлі розташовується Музей декабристів.

Читинський обласний театр ляльок — культурна установа, заснована 15 лютого 1935 року. Спочатку носив назву «Читинський крайовий пересувний театр ляльок», а з 1941 року був перейменований на Читинський обласний театр ляльок. В театрі представлено 29 вистав, які сподобаються як дітям, так і дорослим, які хочуть познайомитися з традиціями російського театрального мистецтва.

Серед інших архітектурних пам'яток варто відзначити дерев'яну двоповерхову будівлю історичного поштамту з характерною башточкою.

Кухня та ресторани

Читинська кухня поєднує російські традиції з впливом місцевої сибірської культури. В місті можна знайти ресторани з європейською, азійською та традиційною російською кухнею. Місцеві спеціалітети включають різноманітні м'ясні страви, крупи та сніданки на основі сибірських інгредієнтів, які використовуються для адаптації до суворого клімату регіону.

В Читі розташовано багато кафе та ресторанів, як у центральній частині міста, так і в районах проживання. Туристи можуть скуштувати автентичну російську їжню, включаючи борщ, щі, пельмені та інші традиційні страви, а також спробувати сибірські делікатеси, які складно знайти в інших частинах Росії.

Де зупинитися

Чита пропонує різноманітні варіанти розміщення для туристів різного бюджету — від бюджетних хостелів до комфортабельних готелів. У центральній частині міста розташовані готелі з хорошим сервісом, ресторанами та зручним доступом до основних визначних пам'яток. Багато закладів розташовані поблизу залізничного вокзалу, що зручно для подорожуючих.

Перед тим як забронювати номер, варто врахувати, що у холодний період (листопад-березень) багато туристів приїжджають в Читу, тому рекомендується замовляти проживання заздалегідь. Гостинично-ресторанна база міста постійно розвивається, пропонуючи гостям сучасні зручності на тлі сибірського колориту.