Албанія: туризм і подорожі
Прапор
Герб
| Столиця | Тирана |
| Форма правління | Республіка |
| Мова | албанська |
| Валюта | лек |
| Межує з | Чорногорія, Косово, Північна Македонія, Греція |
Чому варто відвідати
Албанія — це одне з найбільш недооцінених напрямків Європи, яке ще не встигло потонути в туристичних натовпах і втратити свою справжність. Тут ви знайдете те, що давно зникло з популярних курортів: незаймані пляжі, де не треба боротися за місце під сонцем, гірські села з тисячолітньою традицією гостинності, руїни античних міст, що майже не охороняються огорожами та білбордами. Албанія — країна контрастів у найкращому сенсі цього слова: за один день тут можна зранку купатися в кришталево чистому Іонічному морі, а ввечері блукати середньовічними кварталами міст-музеїв під просто неба.
Самобутня культура цієї країни — справді рідкісна річ у сучасній Європі. Албанці є нащадками стародавніх іллірійців і фракійців, а їхня мова не має жодних близьких родичів серед інших європейських мов. Ця унікальна ідентичність відчувається в усьому: в архітектурі, кухні, музиці, традиціях. Десятиліття самоізоляції за часів комуністичного режиму Енвера Ходжі, як не парадоксально, допомогли зберегти культурну самобутність, яку важко знайти деінде на континенті.
Столиця Тирана вразить вас несподіваною енергетикою: яскраво пофарбовані фасади будинків, жваві кав'ярні на площі Скендербега, модні бари та ресторани з живою музикою. Це місто, яке стрімко трансформується, не відмовляючись від своєї ідентичності. Поруч із сучасними галереями тут стоять мечеті й православні церкви, а сліди комуністичної архітектури сусідять із барвистими муралами. Тирана — живий організм, який дивує і захоплює.
Албанське узбережжя — це окрема пісня. Понад 450 кілометрів берегової лінії вздовж Адріатичного та Іонічного морів дарують пляжі на будь-який смак: від широких піщаних берегів у Дурресі до камерних бухт на Рив'єрі між Влерою та Сарандою. Вода тут настільки чиста, що видно дно на глибині кількох метрів. А ціни — у рази нижчі, ніж у сусідніх Греції чи Хорватії. Ось чому щороку все більше мандрівників відкривають для себе «останній незвіданий курорт Середземномор'я».
Нарешті, Албанія — це країна для тих, хто хоче відчути справжню пригоду. Тут ще можна заблукати в горах і натрапити на пастуше поселення, де вас нагодують домашнім сиром і пригостять ракією просто так, бо так велить традиція гостинності — «беса». Тут ще є місця, де туристи — рідкість, а не норма. Якщо ви шукаєте країну, яку відкриєте для себе першими серед знайомих, Албанія чекає на вас.
Географія та природа
Албанія розташована в західній частині Балканського півострова, на узбережжі Адріатичного та Іонічного морів. Площа країни становить близько 28 700 км² — приблизно як Бельгія або дещо менше за Харківську область України. На заході країну омиває море, на півночі й північному сході вона межує з Чорногорією та Косово, на сході — з Північною Македонією, на півдні — з Грецією. Протока Отранто завширшки лише 75 кілометрів відокремлює Албанію від Італії, що робить її природнім містком між Балканами та Апеннінами.
Рельєф країни надзвичайно різноманітний. Вздовж узбережжя простягається відносно вузька горбиста рівнина, яка переходить у гірські масиви. Близько 70% території Албанії займають гори. На півночі піднімаються величні Північно-Албанські Альпи — місцева назва Bjeshkët e Namunës — з гострими вершинами й глибокими ущелинами, що нагадують норвезькі фіорди. Найвища точка країни — гора Корабі (2764 м) на кордоні з Північною Македонією. Гірські пейзажі Албанії настільки вражаючі, що вже здобули репутацію серед європейських трекерів та альпіністів.
Окрасою природного ландшафту є три великі озера: Шкодер (Скадарське) на кордоні з Чорногорією — найбільше озеро Балканського півострова, Охридське — одне з найдавніших озер світу з унікальною ендемічною флорою і фауною, та Преспа. Найбільші річки — Дрін і Маті — живлять ці озера й несуть свої води до Адріатики. Ліси вкривають значну частину гірських схилів і є домівкою для вовків, ведмедів, рисей та орлів — символу країни, зображеного на її прапорі.
Клімат Албанії переважно середземноморський: сухе спекотне літо з температурами 24–28°C на узбережжі й м'яка дощова зима з температурами 8–10°C. Влітку опадів майже немає, зате взимку їх випадає чимало, особливо в горах. У гірських районах зима значно суворіша: сніговий покрив тримається кілька місяців, що відкриває можливості для зимових видів спорту. На крайньому півдні, в районі Рив'єри, клімат особливо м'який і сухий — тут навіть взимку буває комфортно для прогулянок.
Регіональні відмінності в кліматі досить помітні. Північ країни отримує більше опадів і відрізняється більш континентальним характером погоди, тоді як південь залишається сонячним і теплим більшу частину року. Саме завдяки такому клімату в Албанії добре ростуть оливки, цитруси, виноград, інжир та безліч овочів. Природа тут щедра, і це відчувається в кожному місцевому ринку, де стільки свіжих продуктів, що очі розбігаються.
Клімат і найкращий час для поїздки
Оптимальний час для відвідування Албанії залежить від того, чого ви шукаєте. Для пляжного відпочинку найкраще підходять травень–червень та вересень–жовтень. У ці місяці море вже досить тепле (21–25°C), сонця вдосталь, а туристів значно менше, ніж у розпал сезону. Ціни на проживання також нижчі, а пляжі не переповнені. Особливо рекомендується вересень: спека спадає, вода залишається теплою, а південне узбережжя набуває тієї золотистої середземноморської атмосфери, яку оспівують у книгах і фільмах.
Пік туристичного сезону — липень і серпень. У цей час на популярних пляжах Дурреса, Дхерміта та Саранди стає людно, ціни зростають, а в готелях можуть виникнути труднощі з бронюванням. Проте саме влітку курортне життя вирує на повну: вечірні фестивалі, живая музика, нічні бари, яскраві базари. Якщо ви любите атмосферу оживленого курорту й готові до певної незручності, серпень теж підійде — просто плануйте все заздалегідь.
Весна (квітень–травень) — чудовий час для культурно-пізнавальних подорожей і трекінгу. Гори вкриті зеленню, цвітуть дикі квіти, у долинах прохолодно й свіжо. Природні парки та гірські маршрути виглядають казково. У цей час зручно відвідувати Тирану, Берат, Гіроластру та інші міста, де спека ще не заважає довгим прогулянкам. Навесні ж проводяться різноманітні місцеві фестивалі, які дають змогу зануритися в автентичну культуру.
Зима в Албанії — нішевий, але цікавий варіант. На гірських курортах, зокрема в Дренові та Вальбоні, є можливості для лижного спорту. Узбережжя взимку пустує, але м'який клімат дозволяє комфортно гуляти та досліджувати пам'ятки без натовпів. Ціни мінімальні, а місцеві жителі — максимально відкриті до спілкування. Взимку особливо атмосферно виглядають старі базари в Шкодері та середньовічні квартали Берата.
Осінь (жовтень–листопад) приносить в Албанію золоте листя на гірських схилах, збір оливок та винограду, фестиваль пива в Корчі (серпень–вересень). Це час, коли країна дихає повільніше й природніше. Для тих, хто хоче побачити справжню Албанію без туристичного лаку, осіння або весняна подорож буде найкращим вибором. Пам'ятайте лише, що деякі дрібні готелі та ресторани на узбережжі зачиняються після жовтня.
Історія та культура
Історія Албанії сягає античних часів, коли ці землі населяли іллірійські племена. У римську епоху територія стала частиною провінції Іллірик, а пізніше увійшла до складу Візантійської імперії. У середні віки регіон переходив під владу різних держав, включаючи Болгарське царство, Сербську деспотовину та Венеційську республіку.
Золота сторінка албанської історії пов'язана з ім'ям Георгія Кастріоті, відомого як Скандербег, який у XV столітті об'єднав албанські князівства у боротьбі проти Османської імперії. Після його смерті у 1468 році Албанія потрапила під османське панування, що тривало понад 400 років та глибоко вплинуло на культуру, релігію та традиції країни.
Незалежність Албанія здобула 28 листопада 1912 року після Балканських воєн. У XX столітті країна пережила складні часи: окупацію в обох світових війнах, встановлення комуністичної диктатури Енвера Ходжі (1945-1985), яка ізолювала країну від зовнішнього світу. Демократичні перетворення розпочалися лише на початку 1990-х років.
Населення та суспільство
Населення Албанії становить близько 2,8 мільйона осіб, з яких понад 95% є етнічними албанцями. Офіційна мова — албанська, яка має два основні діалекти: гегський на півночі та тоскський на півдні. Релігійний склад різноманітний: мусульмани становлять близько 60%, православні християни — 20%, католики — 10%, решта — атеїсти або представники інших конфесій.
Економіка Албанії зазнала кардинальних змін після падіння комуністичного режиму. Перехід від планової до ринкової економіки супроводжувався серйозними потрясіннями, включаючи масове безробіття та еміграцію. Сьогодні економіка базується на сільському господарстві (близько 40% зайнятості), сфері послуг та промисловості, зокрема видобутку корисних копалин.
Країна багата природними ресурсами: нафтою, природним газом, хромітом, міддю, нікелем та бокситами. Розвиваються текстильна промисловість, харчова переробка та туризм. Основні торговельні партнери — Італія, Греція та Німеччина. Албанія є кандидатом на вступ до ЄС та членом НАТО з 2009 року.
Віза та документи
Для громадян України питання в'їзду до Албанії вирішується достатньо просто. Якщо у вас є дійсна шенгенська віза категорії «С» або дозвіл на проживання в країні Шенгенської зони, ви можете в'їжджати до Албанії без окремої албанської візи й перебувати там до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду. Шенгенська віза при цьому повинна бути дійсною на момент в'їзду — прострочений шенген не підійде. Це один із найзручніших варіантів для українських туристів, які вже мають шенгенські документи.
Якщо шенгенської візи у вас немає, для відвідування Албанії потрібно оформити національну візу. Це можна зробити в албанських дипломатичних представництвах. Для туристичної візи зазвичай потрібні: закордонний паспорт (дійсний щонайменше 6 місяців після запланованого від'їзду), заповнена анкета, фотографії, підтвердження бронювання готелю або запрошення від приймаючої сторони, виписка з банківського рахунку, медична страховка. Уточнюйте актуальні вимоги у консульстві, оскільки правила можуть змінюватися.
Слід також мати на увазі, що Албанія — не член Євросоюзу й не входить до Шенгенської зони, хоча є кандидатом на вступ до ЄС. Це означає, що при переїзді між Албанією та країнами ЄС відбувається прикордонний контроль. На кордоні вас попросять показати паспорт, страховку та за необхідності підтвердження мети поїздки. Громадянам України рекомендується мати при собі достатній запас готівки або картку, а також бронювання проживання, щоб уникнути зайвих запитань на кордоні.
Медична страховка є обов'язковою умовою в'їзду в Албанію. Без неї туристам нададуть лише першу невідкладну допомогу безкоштовно, тоді як за подальше лікування доведеться платити самостійно. Рекомендується придбати страховку з покриттям не менше 30 000 євро. Також перед поїздкою варто зробити щеплення від тифу та поліомієліту — такі рекомендації дають лікарі мандрівникам, які планують подорож до Албанії, особливо якщо маршрут передбачає відвідування сільських районів.
Варто зберегти всі документи про в'їзд і переміщення по країні. Іноземцям рекомендується завжди мати при собі паспорт або його нотаріально завірену копію — поліція може перевіряти документи. При в'їзді в Албанію на автомобілі знадобляться: водійське посвідчення міжнародного зразка, технічний паспорт на автомобіль і «зелена картка» (страховий поліс, що діє в Албанії). Без відповідного страхування вас можуть не пропустити через кордон.
Як дістатися та транспорт
Найзручніший спосіб дістатися до Албанії з України — літаком. Міжнародний аеропорт імені Матері Терези в Тирані (IATA: TIA) є головними повітряними воротами країни. Прямих рейсів із України на момент написання цього матеріалу немає, тому доведеться летіти з пересадкою — найчастіше через Відень, Варшаву, Стамбул або Рим. Час у дорозі з пересадкою становить орієнтовно 5–8 годин залежно від маршруту. Бюджетний перевізник Wizz Air виконує рейси до Тирани з кількох європейських міст, що суттєво знижує вартість квитка.
Другий популярний спосіб потрапити до Албанії — поромом з Італії. З міст Барі та Анкона регулярно курсують пороми до Дурреса — головного морського порту Албанії. Дорога морем займає від 8 до 11 годин залежно від маршруту. Пором — романтичний і відносно недорогий варіант, особливо якщо ви подорожуєте із власним автомобілем. Також можна прибути поромом із Корфу до Саранди на півдні Албанії — ця переправа займає лише 45 хвилин і надзвичайно мальовнича.
Наземний шлях через сусідні країни — ще один варіант. З Чорногорії, Греції, Косово чи Північної Македонії до Албанії регулярно ходять міжнародні автобуси. Це недорого, але займає більше часу. Якщо ви подорожуєте Балканами «по колу», такий варіант може бути дуже зручним. Варто знати, що на деяких прикордонних переходах черги можуть бути доволі тривалими, особливо в літній сезон.
Всередині країни основним видом транспорту є автобуси та маршрутки (фургони). Вони сполучають усі більш-менш значні населені пункти, однак спеціальних автовокзалів тут часто немає — посадка відбувається на неофіційних зупинках, які місцеві жителі знають напам'ять. Розкладу в звичному розумінні теж може не бути: маршрутки відправляються, коли заповнюються пасажирами. Оплата — готівкою водієві. Це екзотично, але цілком робочий варіант для тих, хто не поспішає.
Залізниця в Албанії існує, але знаходиться в незадовільному стані: поїзди їздять дуже повільно, зручностей мінімум, маршрутна мережа обмежена. Для туристів залізниця практичного значення майже не має. Натомість оренда автомобіля — чудовий варіант для самостійних мандрівників. Авто можна взяти напрокат у Тирані та кількох інших великих містах за 25–60 € на добу. Знадобляться водійське посвідчення та кредитна картка. Дороги в Албанії останніми роками суттєво покращились, хоча в гірських районах бувають вузькі та серпантинні ділянки — їхати там потрібно обережно. Таксі є в усіх містах і знаходяться найчастіше біля готелів та аеропорту; вартість поїздки краще обговорювати заздалегідь.
Найвідоміші міста
Тирана
Столиця · Албанія
Тирана — строката й жива столиця, яка стрімко трансформується. Центральна площа Скендербега з пам'ятником національному герою, квартал Блоку з кав'ярнями та бутиками, яскраво пофарбовані фасади — все це разом створює неповторну енергетику міста.
Детальніше →Берат
місто ЮНЕСКО · «тисяча вікон»
Берат — «місто тисячі вікон», де османські будинки з великими вікнами карабкаються на пагорб. Усередині фортеці XIV ст. досі мешкають люди, між будинками ростуть квіти й ходять кури. Це не декорація — живе середньовічне місто.
Детальніше →Гіроластра
місто ЮНЕСКО · кам'яна цитадель
Гіроластра — кам'яні будинки зі сланцевими дахами в долині річки Дрін, над якими нависає масивна цитадель XIV ст. з Музеєм зброї. Батьківщина двох знакових албанців: диктатора Ходжі та нобелівського лауреата Кадаре.
Детальніше →
Дуррес
головний порт Адріатики
Дуррес заснований греками ще у VIII ст. до н.е. — сьогодні це найбільший порт і другий за розміром місто країни. Антична принада — грандіозний амфітеатр II–III ст. н.е., один із найбільших на Балканах. Плюс популярний піщаний пляж і жваве нічне життя.
Детальніше →Що подивитися
Бутринт
Унікальний пам'ятник на крайньому півдні Албанії, де шари цивілізацій накладаються один на одного: грецький театр, римські терми, рання християнська базиліка, венеціанська фортеця. Включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — один із найкращих археологічних об'єктів Середземномор'я.
Амфітеатр у Дурресі
Один із найбільших античних амфітеатрів на Балканах (II–III ст. н.е.) розташований просто в центрі міста. Вміщав до 20 000 глядачів. На стінах збереглися ранньохристиянські мозаїки. Поруч — венеціанські вежі, римські укріплення і Археологічний музей.
Мечеть Ефтем Бея і площа Скендербега
Центральна площа Скендербега — серце Тирани з пам'ятником національному герою. Поруч — мечеть Ефтем Бея (1789–1823), одна з небагатьох що вціліла за часів Ходжі, та Годинникова вежа 1822 р. Квартал Блоку — колишня закрита зона партноменклатури, нині найпопулярніше місце для кав'ярень.
Скадарське озеро
Найбільше озеро Балканського півострова на кордоні з Чорногорією. Унікальна екосистема з понад 280 видами птахів. Берегами розкидані середньовічні фортеці, рибальські селища і монастирі на скельних острівцях. Звідси відправляються екскурсійні човни до фортеці Розафа в Шкодері.
Рив'єра Квітів (Іонічне узбережжя)
Ділянка іонічного узбережжя між Влерою та Сарандою, де гори обриваються прямо в кришталево чисту воду. Невеликі бухти-пляжі чергуються з рибальськими селищами. Дхерміт — мабуть, найгарніше прибережне місце Албанії: вода невірогідних відтінків бірюзи, оливкові гаї, відсутність натовпів.
Кухня та гастрономія
Албанська кухня — це кулінарний перехрестя Балкан і Середземномор'я з власним неповторним характером. Основу складають свіжі місцеві продукти: оливкова олія, овочі, м'ясо (особливо баранина й козлятина), бобові, молочні продукти. Страви прості, але смачні й ситні. Важлива риса місцевої кухні — сезонність: ви завжди їстимете те, що зараз росте й дозріває поруч. У жодному албанському ресторані вам не подадуть помідор узимку — тут це вважається дивним.
М'ясні страви займають центральне місце в меню. Тав ельбасані — запечена баранина або телятина під соусом із йогурту й яєць — вважається однією з найвидатніших страв балканської кухні, а назва відсилає до міста Ельбасан, де вона виникла. Фергеса тирана — тушкована суміш з лівера, помідорів, перцю та яєць, приготована в глиняному горщику, — типова страва столиці. Бюрек — листкові пиріжки з м'ясом, шпинатом або сиром — продаються на кожному кутку і є ідеальним швидким сніданком. Кебаб та ковбаска-«кофте» також надзвичайно популярні.
Морська кухня особливо хороша на узбережжі та в Шкодері, де багато ресторанів спеціалізуються на рибі зі Скадарського озера. Тут готують смажених коропів, в'ялену рибу та, звісно, знамениту Охридську форель — рибу, що живе виключно в Охридському озері та має унікальний смак. Її традиційно готують із волоськими горіхами, оливковою олією та лимоном. Восьминоги, мідії та кальмари на іонічному узбережжі — обов'язково спробуйте в прибережних ресторанчиках.
Молочні продукти — ще одна слабкість місцевої кухні. Свіжий білий сир (djathë i bardhë), схожий на бринзу, подається практично скрізь. Йогурт використовується повсюдно — і як гарнір, і як соус, і як основа для холодного супу таратор, який готують із кефіру або йогурту з огірком, часником і зеленню. Це освіжаюча страва в спеку дуже популярна. На десерт — пахлава, тривла (рулет із горіхами й медом) та албанське морозиво акуллоре. Свіжі фрукти — інжир, виноград, персики, гранати — є чудовим завершенням будь-якого обіду.
Із напоїв найпоширенішою є кава, яку тут п'ють міцною та часто — у формі espresso або turke (турецька кава). Чай із місцевих трав також популярний. Алкогольна культура Албанії — це передусім ракія (raki): фруктовий самогон, найчастіше виноградний або зі слив. Її п'ють і як аперитив, і як дижестив, і просто при зустрічі. Місцеве вино заслуговує на увагу: сорти Шеш і Мавруд виробляються в долинах Корчі та Берата. Трав'яний лікер «Фернет» та пиво «Корча» — інші популярні варіанти. У ресторанах обслуговування сердечне, а рахунок часто приємно дивує своєю скромністю.
Валюта, бюджет та ціни
Офіційна валюта Албанії — лек (ALL). Один євро коштує приблизно 100–110 леків, один долар США — близько 95–105 леків. Євро та долари широко приймаються в туристичних зонах, готелях та великих ресторанах, але в невеликих крамницях, на ринках та в сільській місцевості краще мати готівку в леках. Банківські карти Visa та Mastercard приймають у більшості готелів і великих магазинів, але в маленьких містах і на пляжах — переважно готівковий розрахунок. Банкомати є в усіх містах, але в горах і на узбережжі — рідко, тому плануйте запас готівки заздалегідь.
Албанія — одна з найдоступніших країн Європи за рівнем цін для туриста. Бюджетний мандрівник, що зупиняється в хостелах або дешевих готелях і харчується в місцевих закладах, може укластися в 30–40 € на день. Турист середнього рівня, який живе в комфортному готелі 3*, обідає в нормальних ресторанах і дозволяє собі екскурсії, витрачатиме 60–100 € на день. Для люксового відпочинку з апартаментами на узбережжі, дорогими ресторанами та приватними турами бюджет може сягати 150–200 € на день — і все одно це дешевше, ніж аналогічний відпочинок у Греції чи Хорватії.
Проживання в Албанії значно варіюється залежно від типу та розташування. Ліжко в хостелі обійдеться в 10–15 € на ніч. Бюджетний готель — 25–40 € за двомісний номер. Комфортний готель 3–4* — 60–100 € за номер. Орендувати апартаменти або кімнату в будинку місцевих — 20–40 € за добу, і часто це найкращий спосіб зануритися в місцеве життя. В пік сезону (липень–серпень) на популярних курортах ціни зростають на 30–50%, тому бронювати краще заздалегідь.
Харчування коштує дуже доступно. Бюрек або піца-шматок — 1–2 €. Обід у місцевому ресторані (перша, основна страва, напій) — 5–10 € з людини. Вечеря в хорошому ресторані — 15–25 € на двох з вином. Пляшка місцевого вина — 4–8 €. Кава — 1–1,5 €. Пляшка води — 0,5 €. Морозиво — 1 €. Ринковий помідор чи огірок — лічені центи. Харчуватися в Албанії не просто дешево — це ще й смачно, адже продукти тут переважно місцеві та сезонні.
На всіх ринках і в багатьох крамницях прийнято торгуватися — ціни для іноземців традиційно вищі, ніж для місцевих. Не соромтесь пропонувати меншу ціну: це частина торгового ритуалу, і продавці ображатися не будуть. Чайові в ресторанах не є обов'язковими, але бажаними: стандартна сума — 10% від рахунку. Вхідні квитки до музеїв і пам'яток — здебільшого 1–5 €, що абсолютно символічно. Загалом Албанія дозволяє отримати повноцінний якісний відпочинок за значно менші гроші, ніж більшість сусідніх країн Середземномор'я.
Безпека та корисні поради
Сучасна Албанія — відносно безпечна країна для туристів, і більшість мандрівників повертаються звідси з найкращими враженнями. Насильницьких злочинів щодо туристів тут практично немає, а гостинність місцевих жителів — одна з головних «визначних пам'яток» країни. Проте, як і в будь-якій країні з туристичними потоками, варто дотримуватися стандартних заходів обережності: не залишати цінності без нагляду на пляжі, не носити великі суми готівки в одному місці, бути уважним на людних ринках і в громадському транспорті. Особливу обережність слід проявляти при покупці дорогих речей у вуличних торговців — ймовірність придбати крадене або підроблене там досить висока.
Питна вода в містах здебільшого безпечна, але лікарі рекомендують пити бутильовану воду — особливо у малих населених пунктах і гірських районах, де якість водогону не завжди контролюється. Бутильована вода коштує дуже дешево й доступна повсюдно. Купуватися в морі — безпечно; вода на більшості пляжів чиста й відповідає європейським стандартам якості. Деякі бухти в менш відвідуваних місцях іноді не мають ніякої інфраструктури, тому рятувальників там теж немає — оцінюйте ситуацію тверезо.
Медична страховка обов'язкова, про що вже йшлося. Система охорони здоров'я в Албанії значно покращилась за останні роки, але в сільських районах медична допомога може бути обмеженою. У Тирані є сучасні приватні клініки, де надають якісну допомогу за прийнятними цінами. Аптеки є в усіх містах і зазвичай добре укомплектовані. Перед поїздкою рекомендується зробити щеплення від гепатиту А та Б, тифу та поліомієліту — це стандартні рекомендації для мандрівників до Балкан.
Кілька важливих культурних нюансів, які допоможуть уникнути непорозумінь. По-перше, знаменита «албанська особливість»: кивок головою тут традиційно означає «ні», а похитування головою вліво-вправо — «так». Це прямо протилежно до більшості інших культур. У великих містах ця традиція поступово зникає, але в провінції ще актуальна. По-друге, при зустрічі навіть із малознайомими людьми прийнято цілувати в щоку — не дивуйтеся. По-третє, албанці дуже консервативні в питаннях релігії та політики — цих тем у розмові краще уникати.
При відвідуванні мечетей і церков дотримуйтесь дрес-коду: одяг, що прикриває плечі та коліна. Жінкам може знадобитися хустка. У гірських районах слід попереджати когось про свій маршрут перед трекінгом — рятувальні служби там розвинені слабо. Мобільний зв'язок в Албанії працює добре: основні оператори — Vodafone Albania та ONE Albania. Інтернет-кафе є в усіх містах, а Wi-Fi доступний у більшості готелів і кав'ярень. Надзвичайний номер виклику в Албанії: 112 (єдиний для всіх служб), 127 — поліція, 128 — швидка допомога, 129 — пожежна. Знайте ці номери — вони можуть знадобитись у непередбаченій ситуації.