Швейцарія: туризм і подорожі
Чому варто відвідати Швейцарію
Є країни, які вражають масштабом, є — екзотикою, є — древністю. Швейцарія вражає досконалістю. Це місце, де, здається, кожна деталь продумана до дрібниць: від розкладу руху поїздів до форми шоколадної плитки. Але за цією зовнішньою впорядкованістю ховається щось набагато глибше — дика краса гір, кришталева чистота озер, середньовічні вулички, що пам'ятають Ейнштейна та Гессе, і дух свободи, який Швейцарія плекає вже більше семи століть. Сюди приїжджають студенти з рюкзаками і члени королівських родин у приватних літаках — і кожен знаходить своє.
Швейцарія — це країна контрастів, стиснутих до неймовірної щільності. За дві-три години на поїзді ви проїдете крізь засніжені альпійські перевали, опинитесь серед пальм на березі Lago Maggiore, заглянете до середньовічного міста з фонтанами та аркадами, а потім вийдете на берег озера, де відображаються засніжені вершини. Це неможливо — але саме так Швейцарія і влаштована. Вона ніби зібрала все найкраще від чотирьох сусідніх культур — французької, німецької, італійської та романської — і створила щось унікальне, що не вкладається в жодну просту формулу.
Країна подарувала світові годинникарство та банківську справу, але туристів вона приваблює зовсім іншим. Тут можна зійти на вершину, з якої видно три держави, поплавати в озері з водою гірських льодовиків, скуштувати фондю в альпійській хижині під час снігопаду або вирушити до Женеви — міста, яке вже більше ста років є серцем міжнародної дипломатії. Джазовий фестиваль у Монтре, кінофестиваль у Локарно, музичні фестивалі в Люцерні — культурне життя тут не поступається жодній столиці Європи.
Подорож до Швейцарії — це не просто туристична галочка у списку країн. Це досвід, після якого змінюється сприйняття того, яким може бути повсякденне життя: транспорт, що ходить за розкладом з точністю до секунди, гори, до яких можна дістатись канатною дорогою прямо з центру міста, ресторани, де смакують стравами з молока корів, що пасуться на луках за вікном. Швейцарія переконує: якість і краса — це не розкіш, а норма. І це, мабуть, найголовніше, що вона може запропонувати мандрівнику.
Попри репутацію «дорогої країни», Швейцарія приваблює туристів з найрізноманітнішими бюджетами. Тут є молодіжні хостели у відреставрованих замках, кемпінги на березі гірських озер і найрозкішніші готелі світу. Вибір є завжди — треба лише знати, де шукати. Якщо ви ще не були в Швейцарії, саме час це виправити. Якщо вже були — ви знаєте, що обов'язково повернетесь.
Географія та клімат
Швейцарія — маленька країна з великим характером. Її площа становить лише 41 290 квадратних кілометрів — це приблизно одна дев'ята від розміру Німеччини і вдвічі менше за Австрію. Розташована вона в самому серці Центральної Європи і межує з п'ятьма державами: на півночі — з Німеччиною, на заході — з Францією, на півдні — з Італією, на сході — з Австрією та крихітним Ліхтенштейном. Ця географічна позиція зробила Швейцарію перехрестям культур, мов і традицій, що і визначило її унікальний характер.
Близько 60% території країни займають гори — насамперед Альпи, що простягаються з заходу на схід і займають більшу частину центру та півдня країни. На заході здіймається менш висока, але дуже мальовнича гірська система Юра. Між ними розкинулося Швейцарське плоскогір'я, або Міттеланд, — смуга родючих рівнин і пагорбів, де зосереджена більша частина населення і найбільші міста. Саме тут пролягають головні транспортні артерії, розташовані Берн, Цюріх, Базель і Лозанна. Найвища точка країни — пік Дюфур у масиві Монте-Роза — сягає 4634 метрів над рівнем моря, найнижча точка (193 м) знаходиться на березі озера Маджоре в кантоні Тічино.
Водні ресурси Швейцарії вражають. На її території беруть початок великі річки Європи: Рейн, що впадає в Північне море, Рона, яка несе свої води до Середземного моря, а також Тічино й Інн. У країні налічується понад 1500 озер — від крихітних гірських до величезних, таких як Женевське, Боденське, Люцернське та озеро Маджоре. Льодовики вкривають значну частину альпійського рельєфу; найбільший з них — Алечський — входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ліси займають близько 24% території країни.
Клімат Швейцарії формується під впливом кількох чинників: атлантичних повітряних мас із заходу, континентального клімату зі сходу, арктичного холоду з півночі та теплих середземноморських вітрів з півдня. Характерна особливість місцевої погоди — фен, сухий і теплий вітер, що дме з гірських вершин уздовж північних схилів Альп. Він може за кілька годин підняти температуру на 10–15 градусів і розтопити сніг на схилах навіть узимку. Різниця кліматів між різними регіонами приголомшлива: проїхавши крізь тунель Сен-Готард з 50-кілометрового засніженого перевалу, ви опиняєтесь у субтропічному Тічино, де ростуть пальми та магнолії.
Взимку в низовинних районах часто стоїть густий туман — так звана «морська піна» (Hochnebel), що огортає плоскогір'я впродовж тижнів. Але варто піднятися на кілька сотень метрів вище — і ви опиняєтесь у яскравому зимовому сонці над хмарами. Це одна з найзачаровуючих особливостей швейцарської зими: поки долини занурені в сіру мряку, гірські курорти сяють під бездоганно синім небом. Навесні альпійські луки вкриваються квітами, влітку озера стають теплими для купання, а восінь фарбує виноградники та ліси у золото — кожна пора року тут має свою неповторну красу.
Найкращий час для поїздки
Швейцарія — одна з небагатьох країн, куди дійсно варто їхати в будь-яку пору року, адже кожен сезон пропонує щось особливе. Питання лише в тому, що саме ви хочете побачити й чим зайнятись. Розуміння сезонної логіки допоможе вам спланувати поїздку так, щоб отримати максимум вражень за мінімум грошей і без зайвого туристичного натовпу.
Зима (грудень — березень) — це класичний сезон для гірськолижного відпочинку. Курорти Церматт, Санкт-Моріц, Вербьє, Давос та Гріндельвальд перетворюються на справжні зимові столиці Європи. Схили відкриваються зазвичай у грудні, а кращий сніг буває в січні-лютому. Різдвяні ярмарки в Базелі, Берні та Цюріху — окрема причина приїхати в грудні: тут п'ють глінтвейн, купують ручні вироби і насолоджуються атмосферою, що здається казковою. Варто врахувати, що шкільні канікули (особливо в лютому) — час пікового завантаження курортів і максимальних цін.
Весна (квітень — травень) — можливо, найбільш недооцінений сезон. Туристів ще небагато, ціни на готелі нижчі, а природа прокидається в повну силу: луки Східної Швейцарії та Міттеланду вкриваються квітами, цвітуть яблуневі сади, а в кантоні Тічино на узбережжі озер уже справжня весна з азаліями та магноліями. Саме навесні багато виробників та магазинів проводять великі розпродажі — знижки сягають 70%. Квітень може бути мінливим у горах: сніг і дощ чергуються з сонячними днями, тож плануйте гнучко.
Літо (червень — серпень) — пік туристичного сезону. Озера прогріваються до комфортної температури, пішохідні маршрути в Альпах повністю відкриті, фестивалі йдуть один за одним. Липень — час знаменитого Монтрейського джазового фестивалю, серпень — Люцернського музичного фестивалю. Погода загалом сприятлива, але в горах грози бувають щодня після обіду — плануйте сходження на ранок. Основний мінус літа — натовпи туристів у найпопулярніших місцях і підвищені ціни на проживання. Бронюйте житло заздалегідь.
Осінь (вересень — жовтень) — золота пора для тих, хто цінує спокій і красу природи. Туристів значно менше, ціни падають, а пейзажі стають фантастичними: виноградники на схилах Лаво та в долині Рони змінюють колір, ліси горять жовтим і червоним. Вересень ще достатньо теплий для піших прогулянок у горах. У жовтні та листопаді у багатьох містах проходять свята врожаю з ярмарками і традиційними стравами. Листопад — тихий місяць: більшість гірських готелів закриті на профілактику до відкриття зимового сезону, але міста живуть у звичному ритмі.
Віза та документи
Швейцарія не є членом Європейського Союзу, проте входить до Шенгенської зони — і це ключовий факт для мандрівників. Якщо ви маєте дійсну шенгенську візу, отриману в одній із країн-учасниць угоди, ви можете вільно в'їздити до Швейцарії без окремого дозволу. Якщо ж ви плануєте подорожувати виключно Швейцарією, вам потрібна стандартна шенгенська віза категорії C (туристична), яку оформлює Посольство або Консульство Швейцарії у вашій країні.
Для отримання туристичної візи зазвичай потрібен стандартний пакет документів: закордонний паспорт із терміном дії щонайменше три місяці після планованої дати виїзду та копія його першої сторінки; заповнена анкета-заява з підписом і фотографіями встановленого зразка; підтвердження авіаперельоту або іншого транспорту в обидва боки; документи, що підтверджують бронювання готелю або оплачене житло; банківська виписка або інші докази фінансової спроможності (орієнтовно 50–100 євро на день перебування); медична страховка з покриттям не менше 30 000 євро на весь термін поїздки. У деяких випадках консульство може запросити додаткові документи — довідку з місця роботи, виписку про доходи або запрошення від приймаючої сторони.
Термін розгляду заяви зазвичай становить 5–15 робочих днів, тому подавайте документи заздалегідь — бажано за 3–4 тижні до поїздки. Консульський збір для шенгенської візи становить 80 євро для дорослих і 40 євро для дітей від 6 до 12 років; діти до 6 років — безкоштовно. Зверніть увагу, що збір не повертається навіть у разі відмови. Якщо ви часто подорожуєте до країн Шенгенської зони, є сенс поцікавитись можливістю отримання мультивізи на рік або більше.
На митниці при в'їзді до Швейцарії дозволяється ввозити без декларування: до 250 г тютюнових виробів (для осіб від 17 років), до 1 л алкоголю міцністю понад 18% або 2 л вина й пива, товари особистого вжитку та подарунки загальною вартістю до 300 швейцарських франків. Продукти харчування тваринного походження (м'ясо, молочні вироби) підлягають жорстким обмеженням — краще заздалегідь ознайомитись із актуальними правилами на сайті швейцарської митниці. Ввезення великих сум готівки (понад 10 000 швейцарських франків або еквівалент в іншій валюті) підлягає декларуванню.
Важливий практичний момент: при собі завжди майте паспорт або його завірену копію. Попри те, що в межах Шенгенської зони паспортний контроль формально скасований, швейцарська поліція має право перевірити документи в будь-який момент — і відсутність ідентифікаційних документів може призвести до затримання та штрафу. Окремо варто зауважити, що для деяких категорій туристів (наприклад, для поїздки на медичне лікування або ділових відряджень) існують спеціальні типи віз із відповідними вимогами до документів.
Як дістатися та транспорт
Потрапити до Швейцарії найзручніше літаком. Три найбільші міжнародні аеропорти країни — Цюріх (Kloten), Женева (Cointrin) та Базель (EuroAirport, який формально розташований на французькій території, але обслуговує й Швейцарію) — приймають рейси з десятків міст Європи та світу. Швейцарська авіакомпанія SWISS є одним із провідних перевізників, що з'єднує країну з усіма великими хабами. Лоукостери — easyJet, Ryanair, Wizz Air — виконують рейси до Женеви та Базеля з різних міст Європи. З України прямого сполучення наразі немає, тому зазвичай летять із пересадкою у Відні, Варшаві, Франкфурті чи інших хабах.
Залізничний транспорт у Швейцарії — предмет національної гордості та, мабуть, найвидовищніший у світі. Мережа Швейцарських федеральних залізниць (SBB/CFF/FFS) охоплює практично кожне місто і містечко. Поїзди ходять з неймовірною точністю: запізнення навіть на кілька хвилин вважається надзвичайною подією. Між великими містами потяги відправляються щонайменше раз на пів години, між малими — щогодини. Окрасою мережі є панорамні маршрути: Glacier Express між Церматтом та Санкт-Моріцом, Bernina Express через альпійські перевали до Тічино, Golden Pass між Люцерном і Монтре. Квитки варто купувати заздалегідь онлайн — це і дешевше, і зручніше. Туристам, що планують активно пересуватися, дуже вигідний Swiss Travel Pass — необмежений проїзд на поїздах, автобусах і суднах плюс знижки або безкоштовний вхід до музеїв.
Міський транспорт у швейцарських містах — поєднання трамваїв, тролейбусів, автобусів та, подекуди, метро. Лозанна у 2008 році відкрила перше повноцінне підземне метро в країні (m2), яке з'єднує залізничний вокзал з берегом Женевського озера. В Цюріху діє розгалужена мережа S-Bahn — міські електрички, що сполучають центр з передмістями. Квитки в міському транспорті продаються у автоматах на зупинках — обов'язково компостуйте їх перед посадкою. Контролери з'являються несподівано, а штрафи за безквитковий проїзд чималі — близько 100 франків.
Подорож власним автомобілем відкриває неповторні можливості для дослідження гірських доріг і маленьких містечок, куди не дістатись потягом. Якість дорожнього покриття чудова, а краєвиди вздовж трас — приголомшливі. Проте є важливі правила: для руху по більшості швейцарських автомагістралей (Autobahn) необхідна вінетка — спеціальний талон, що купується на кордоні або на заправних станціях. Він коштує близько 40 франків і діє з 1 грудня поточного по 31 січня наступного року. Без вінетки за рух по автомагістралях загрожує штраф. Швидкісні обмеження: 120 км/год на автомагістралях, 80 км/год за межами населених пунктів, 50 км/год у містах. Камери фіксації стоять повсюдно, а штрафи за перевищення швидкості навіть на 5 км/год цілком реальні. Важливий практичний момент: в альпійських тунелях і взагалі на гірських дорогах зніміть сонячні окуляри — різкий перехід зі світла в темряву може дезорієнтувати водія.
На озерах Швейцарії курсують поромні та пасажирські судна — це не просто транспорт, а самостійна атракція. Пліснувати по Женевському озеру з видом на Альпи або прокататись пароплавом по Люцернському озеру — незабутній досвід. У горах найпоширенішою альтернативою є канатні дороги (Luftseilbahn), фунікулери та зубчасті залізниці — вони діють практично по всій альпійській частині країни і входять у систему Swiss Travel Pass. Найвища у Європі гірська залізниця на Юнгфрауйох (3454 м) є окремим пунктом у списку must-do для кожного, хто приїздить до Швейцарії. Велосипед — теж популярний спосіб пересування: у більшості міст є системи прокату, а велосипедні маршрути вздовж річок і озер — окрема радість для тих, хто любить повільні подорожі.
Міста для відвідування
Цюріх — найбільше місто Швейцарії і один із провідних фінансових центрів світу, але не варто думати, що він лише про банки і ділові костюми. Старе місто (Altstadt) на обох берегах річки Ліммат — це лабіринт вузьких вуличок, середньовічних церков і затишних кафе. Приголомшливий вид на озеро і Альпи відкривається з пагорбів Ютліберг і Поліберг. Район Ланггасс — богемний і multicultural, з найкращими ресторанами міста, незалежними галереями й живою нічною атмосферою. Цюріх постійно входить до рейтингів міст з найвищою якістю життя у світі — і проведений тут хоча б один день переконує в справедливості цієї оцінки. Аеропорт Цюріха — найзручніша точка в'їзду до країни, тому більшість мандрівників починають саме звідси.
Берн — офіційна федеральна столиця Швейцарії, місто, що зберегло середньовічний характер краще, ніж будь-яке інше в країні. Його старе місто внесене до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: шість кілометрів аркадних галерей-лауб, дзвіниці й фонтани 16 століття, Годинникова вежа Цитглоґґе з механічними фігурами. Річка Ааре робить петлю навколо центру, і влітку місцеві жителі стрибають у неї прямо з міських мостів і пливуть за течією — видовище неймовірне. У Берні жив Альберт Ейнштейн: будинок, де він розробляв теорію відносності, перетворено на невеликий музей. Ведмеді — символ міста — і досі живуть у спеціальному ведмежому парку на березі річки.
Женева — місто, яке не схоже ні на що інше в Швейцарії. Тут більше 40% населення — іноземці, тут розміщено понад 200 міжнародних організацій (включно з Червоним Хрестом та Офісом ООН), тут укладались найважливіші мирові угоди 20 століття. Жан-Жак Руссо народився тут, Кальвін керував тут релігійною реформацією. Але Женева — це ще й чудове озеро з фонтаном Жет-д'О (водяний стовп висотою 140 метрів), і район Карудж з найкращими ресторанами, і Рю де Ріф — вулиця годинникових і ювелірних бутиків. Міжнародний автосалон у Женеві щороку збирає весь автомобільний світ. ЦЕРН — лабораторія, де відкрили бозон Гіґґса — теж знаходиться в передмісті Женеви і приймає відвідувачів.
Люцерн — це та Швейцарія, яку уявляєш, коли ще ніколи тут не бував: озеро, оточене горами, старий дерев'яний міст Капельбрюкке з вежею і розписами 17 століття, середньовічні стіни з вежами на пагорбі, набережна з пасажирськими пароплавами. Гора Пілатус і гора Ріґі підносяться прямо над містом і доступні на канатній дорозі та зубчастій залізниці. Люцерн — столиця класичної музики: щорічний Люцернський фестиваль збирає найкращих виконавців світу. Музей транспорту біля озера — один із найвідвідуваніших музеїв у Швейцарії, з колекцією від паровозів до космічних капсул. Саме в Люцерні варто зробити базу для дослідження центральної Швейцарії.
Базель — місто на стику трьох кордонів (Швейцарії, Франції та Німеччини), що дихає особливою атмосферою. Понад 1500 років йому, але він залишається абсолютно сучасним: тут понад 40 музеїв на 180 000 жителів — більше, ніж будь-де у світі в перерахунку на душу населення. Art Basel — найпрестижніший ярмарок сучасного мистецтва у світі — щороку перетворює місто на арт-столицю планети. Середньовічний собор Мюнстер над Рейном, ратуша 16 століття кольору бордо, квартал Клейнбазель на протилежному березі з його ресторанами та барами — Базель подивує тих, хто приїхав сюди не заради гір, а заради культури і мистецтва. Лозанна на березі Женевського озера, крута і живописна, зі своїм Готичним собором і Олімпійським музеєм — ще одне місто, яке неможливо не полюбити.
Що подивитися
Маттерхорн — мабуть, найвпізнаваніша гора у світі. Її пірамідальний силует знають навіть ті, хто ніколи не бував у Швейцарії (згадайте форму шоколаду «Тоблерон»). Гора висотою 4478 метрів підноситься над містечком Церматт і відбивається в гірських озерцях біля її підніжжя. Сходження на неї — справа для досвідчених альпіністів, але помилуватись грандіозним краєвидом може будь-хто: від Церматту (безавтомобільного міста — сюди не пускають машини) піднімаються канатна дорога і зубчаста залізниця до оглядових майданчиків на різних висотах. Ранковий туман, що плине долиною, і сонце, що підсвічує верхівку рожевим на заході — такий Маттерхорн залишається в пам'яті назавжди.
Юнгфрауйох — «Вершина Європи» — станція гірської залізниці на висоті 3454 метри, найвища залізнична станція на континенті. Сюди піднімаються з Інтерлакена через Гріндельвальд або Лаутербруннен на серії поїздів, прокладених крізь скелі. На вершині — льодовий палац, вирізьблений усередині Алечського льодовика, оглядова тераця з панорамою на чотири країни, науково-дослідна станція і ресторан (де, звичайно, подають шоколад). Подорож коштує недешево, але це один із найнезабутніших досвідів у Швейцарії. Вирушайте вранці в ясний день — опісля полудня хмари часто закривають краєвид.
Замок Шильон на березі Женевського озера, за три кілометри від Монтре — один із найкраще збережених середньовічних замків Європи і, мабуть, найфотографованіша будівля Швейцарії. Замок стоїть на скелястому острівці прямо у воді: коли їдеш вздовж озера, здається, що він виростає прямо з хвиль. Підземна темниця замку надихнула Байрона на поему «Шильонський бранець» — і він навіть написав своє ім'я на одному з підземних стовпів (монограма досі збереглась). Усередині — середньовічні зали, фрески, зброя і казкові краєвиди з вікон на блакитне озеро і снігові вершини навпроти.
Люцернський міст Капельбрюкке — найстаріший дерев'яний міст в Європі (збудований у 1333 році), символ міста і Швейцарії загалом. Він простягається через річку Ройс діагоналлю — а в трикутних просторах під дахом збереглись розписи 17 століття, що зображують сцени зі швейцарської та люцернської історії. Поряд — октагональна Водяна вежа, ще старіша за міст. У 1993 році пожежа знищила значну частину мосту, але його відновили максимально точно до оригіналу. Вийдіть на міст вранці, коли туристів ще мало, — і ви зрозумієте, чому цей образ стоїть перед очима кожного, хто колись тут побував.
Крім природних і архітектурних пам'яток, Швейцарія — країна видатних особистостей. У Берні, в будинку на Крамґассе, 49 — квартира молодого Ейнштейна, перетворена на музей: тут він жив, коли у 1905 році написав свої революційні наукові праці. У Морж і Невшателі зберігся потужний комплекс старовинних замків. Місто Лозанна пам'ятає Марину Цвєтаєву, що жила тут певний час — на будинку поруч з вокзалом встановлена пам'ятна дошка. Монтре — це не тільки джазовий фестиваль, але й місце, де провів останні роки Фредді Мерк'юрі: статуя Квіна стоїть на набережній. Шоколадна фабрика Callier у Брок, заводи Rolex і Patek Philippe в Женеві, Олімпійський музей у Лозанні — таких місць, куди не відправляє жоден стандартний путівник, у Швейцарії безліч.
Кухня та ресторани
Швейцарська кухня — це не одна кухня, а щонайменше чотири, що відображають культурні впливи чотирьох мовних регіонів. Французька Швейцарія (Романді) принесла сюди витонченість і вміння поводитись із сиром і вином. Німецькомовна частина — ситні страви з картоплею, м'ясом і ковбасами. Тічино і вся італійська Швейцарія — пасту, різото, телятину в томатному соусі і тірамісу. А ретороманська кухня Граубюндену — копчене м'ясо, сушені гриби і перлинний ячмінний суп (maluns і pizzocheri). Попри таку різноманітність, є страви, які сприймаються як загальношвейцарські символи.
Фондю (fondue) — найвідоміша швейцарська страва, витвір кантону Фрібур. Розтоплений сир (зазвичай суміш Ґрюєр і Вашерен) тримають теплим у спеціальному горщику — какелоні — і макають у нього шматочки хліба на довгих виделках. Існує суворий ритуал вживання фондю: якщо ви впустили хліб у горщик — платите штраф або виконуєте фант. Фондю — їжа зимова, гірська, компанійська. Його подають у традиційних ресторанчиках-рустіках по всій країні, але особливо добре — в Альпах, де ви сидите в дерев'яній хижині під час снігопаду. Раклет (raclette) — ще одна сирна класика: половину головки сиру підігрівають і зіскаблюють розплавлену масу на картоплю, корнішони та цибульку.
Рьошті (Rösti) — страва, що стала настільки швейцарською, що навіть дала назву культурному розмежуванню країни: «Рьоштіграбен» (рів рьошті) — умовний кордон між франкомовною і германомовною Швейцарією. За своєю суттю це смажені терті картоплини, але в ідеальному виконанні — хрустка ззовні, ніжна всередині, золотиста. Подається як гарнір або самостійна страва, часто з яйцем, беконом або розтопленим сиром. Ще один символ — Zürich Geschnetzeltes: тонко нарізана теляча вирізка в вершковому соусі з білим вином і печерицями, класично подається з рьошті. Цюріх вважає цю страву своїм кулінарним гімном.
Швейцарський шоколад — окрема глава. Країна виробляє близько 200 000 тонн шоколаду на рік і є одним із найбільших споживачів у перерахунку на душу населення (близько 10 кг на рік). Бренди Lindt, Toblerone, Nestlé, Callier, Sprüngli відомі в усьому світі. Але найсмачніший шоколад — той, що купуєш у невеликій шоколатьє в Люцерні, Женеві чи Базелі, де все роблять вручну зі свіжих інгредієнтів. Обов'язково скуштуйте трюфелі та pralinés від швейцарських майстрів-кондитерів. Провідерлі (Vermicelles) — десерт із каштанового пюре у формі вермішелі — ще одна швейцарська солодка класика, що особливо поширена восени.
Сир — основа швейцарської кулінарної ідентичності. Ґрюєр (Gruyère) — твердий, горіховий, ідеальний для фондю і ґратену; Ементалер — з характерними великими дірками, м'який і злегка солодкуватий; Аппенцелер — пікантний, витриманий у трав'яному розсолі; Раклет — жирний, що плавиться рівно і рясно; Вашерен Монт-д'Ор — м'який зимовий сир у скриньці зі смерекового дерева. Кожен регіон пишається своїм сиром і ревно береже рецептуру. Сирну крамницю в будь-якому швейцарському містечку варто відвідати не лише заради покупки, але й заради дегустації — продавці охоче частують відвідувачів. Запивайте все це місцевим вином: Вале, Лаво та Женевський регіон виробляють чудові білі вина, передусім із сортів Шассела і Пті Арван, що майже не експортуються і відомі лише тим, хто пробував їх на місці.
Валюта, бюджет та ціни
Швейцарія має власну валюту — швейцарський франк (CHF, символ Fr. або SFr.). Незважаючи на сусідство з єврозоною, євро тут офіційним платіжним засобом не є, хоча багато магазинів, ресторанів і готелів у туристичних зонах приймають євро — але здачу, як правило, дають у франках за менш вигідним курсом. Найкраще обмінювати гроші до поїздки або знімати готівку у швейцарських банкоматах (банкомати є скрізь, комісія зазвичай нижча, ніж в обмінниках). Картки Visa і Mastercard приймають практично всюди — навіть у маленьких гірських кафе.
Швейцарія справедливо вважається однією з найдорожчих країн Європи, проте рівень сервісу і якість повністю відповідають ціні. Орієнтовні витрати на день: бюджетний варіант (хостел або кемпінг, харчування в супермаркеті або студентській їдальні, пересування на громадському транспорті) — близько 80–120 CHF; середній рівень (тризірковий готель, обід у недорогому ресторані, кілька визначних пам'яток) — 200–300 CHF; комфортна подорож без зайвих обмежень — від 400 CHF і вище. Готелі в Женеві та Цюріху — найдорожчі, у маленьких містечках і сільській місцевості — значно доступніші. Двомісний номер у тризірковому готелі в невеликому місті коштує від 120 до 180 CHF на ніч.
Харчування — статтю витрат, яку найлегше оптимізувати. Обід у ресторані швидкого харчування або студентській їдальні обійдеться в 15–20 CHF. Денне меню (Mittagsmenu / menu du jour) в середньому ресторані — 20–30 CHF, це часто суп або салат плюс основна страва. Вечеря в ресторані середнього рівня — 40–60 CHF з напоями. Супермаркети (Migros і Coop — головні мережі) пропонують цілком доступні ціни на продукти: хліб 2–4 CHF, свіже молоко 1,5–2 CHF, сир від 3 CHF за 100 г, пляшка місцевого вина від 8–10 CHF. Пообідати з собою зі свіжими продуктами з Migros — економна і смачна стратегія.
Чайові в Швейцарії не є обов'язковими — у більшості ресторанів сервісний збір уже включений у рахунок. Проте якщо обслуговування вам сподобалось, прийнято округляти суму або залишити 5–10% зверху. Музеї та визначні пам'ятки коштують по-різному: вхід до Шильонського замку — близько 13 CHF, до музеїв у Цюріху — 15–25 CHF, підйом на Юнгфрауйох — близько 200 CHF в обидва боки (суттєво, але варте того). Swiss Travel Pass окупається, якщо ви плануєте більше трьох-чотирьох переїздів між містами: він охоплює потяги, автобуси, кораблі та безкоштовний вхід до 500 музеїв.
Купувати сувеніри та фірмові товари в Швейцарії — задоволення, але потрібно знати кілька хитрощів. Годинники будь-якого цінового діапазону — від Swatch за 50 CHF до Rolex за десятки тисяч — краще купувати в авторизованих магазинах: гарантія справжності та можливість повернення ПДВ для туристів (Tax Refund, від покупки понад 300 CHF). Шоколад і сир — найпопулярніші сувеніри — найдоступніші в супермаркетах Migros і Coop, де ціни значно ниж