Колізей: 7 секретів, які не розкажуть гіди 🇮🇹 Рим 2024

Уявіть собі місце, де за один день гинуло більше людей, ніж у будь-якому сучасному бойовику.

Місце, яке вміщувало сімдесят тисяч глядачів, і кожен з них міг вийти назовні за якихось десять хвилин.

Це Колізей — споруда, яка майже дві тисячи років тому переписала всі правила архітектури і людської жорстокості одночасно.

Вступ до історії Колізею

Привіт, це GeoVibe Travel UA, і сьогодні ми розберемо по камінчику найвеличніший амфітеатр в історії людства.

Я розкажу вам, як його збудували, чому він досі стоїть, що насправді відбувалось на його арені, і звісно — як його відвідати так, щоб не витратити пів дня в черзі.

Тож влаштовуйтесь зручніше, бо ця історія буде гарячою.

Історія будівництва — від озера Нерона до амфітеатру Флавіїв

Аппієва дорога

Все почалось у шістдесят дев'ятому році нашої ери, коли до влади в Римській імперії прийшов emperador Веспасіан.

Хлопець був амбітний і хотів залишити по собі щось таке, щоб ніхто й ніколи не забув його династію Флавіїв.

І от у сімдесят другому році він каже: будуємо амфітеатр.

Але не просто де-небудь, а прямо на місці озера біля Золотого Будинку Нерона — свого попередника та лютого ворога.

Уявляєте рівень петі?

Він буквально стер слід Нерона з карти міста і поставив на тому місці найбільшу арену у світі.

За оцінками істориків, у будівництві брало участь близько ста тисяч робітників.

Більшість з них — військовополонені та раби.

Вісім років безперервної роботи — і в вісімдесятому році нашої ери Колізей був повністю завершений.

Спочатку його називали амфітеатром Флавіїв, і ця назва протрималась аж до восьмого століття.

А от слово Колізей пішло від латинського colosseus, що означає «величезний».

І це без жодного перебільшення, бо висота споруди — п'ятдесят сім метрів.

Це приблизно як сучасний двадцятиповерховий будинок.

Століттями тут влаштовували гладіаторські бої, битви з дикими тваринами, грандіозні вистави.

Але все має свій кінець.

Император Костянтин Перший поступово обмежив ці криваві розваги, і Колізей почав занепадати.

У Середні віки його то ігнорували, то використовували як місце пам'яті ранніх християн, які загинули мученицькою смертю на його арені.

І лише наприкінці дев'ятнадцятого століття католицька церква нарешті взялась за реставрацію.

Завдяки цьому Колізей перетворився з забутих руїн на символ світової культури і перше місце у голосуванні за Нові сім чудес світу у дві тисячи сьомому році.

Архітектура — інженерні рішення, що випередили час

Будинки Альберобелло Труллі 2

А тепер давайте поговоримо про те, що робить цю споруду інженерним дивом навіть за сучасними мірками.

Те, що ми бачимо сьогодні — це приблизно третина від початкової конструкції.

І навіть ця третина вражає так, що щелепа відвисає.

Колізей має еліптичну форму.

Довжина стін — п'ятсот двадцять чотири метри, ширина — сто п'ятдесят шість метрів, висота — ті самі п'ятдесят сім метрів.

На піку своєї слави він вміщував п'ятдесят тисяч глядачів на сидячих місцях і ще до вісімнадцяти тисяч стоячих.

Уявіть — майже сімдесят тисяч людей в одному місці, і це дві тисячи років тому.

Головна фішка — двісті сорок величезних арок у три яруси, облицьованих травертином.

Вони оточують бетонно-цегляний еліпс, і ось тут увага — саме тут римляни зробили революцію у будівництві.

Вони використали бетон та цеглу з теракоти.

Для спорудження Колізею знадобився приблизно один мільйон цеглин.

Мільйон, Карле.

Четвертий ярус, суцільний, був добудований пізніше.

На ньому був карниз з отворами, куди кріпились опори величезного тенту.

Цей тент — його називали веларіум — захищав глядачів від дощу та палючого сонця.

По суті, римляни винайшли розсувний дах стадіону за дві тисячі років до сучасних інженерів.

Перший ярус мав сімдесят шість прольотів для входу, і на кожному досі збереглись римські цифри нумерації.

Завдяки такій кількості входів глядачі могли покинути Колізей за п'ять-десять хвилин.

Сучасні стадіони іноді не можуть цим похвалитись.

Кожен ярус мав опори різного архітектурного ордера.

Перший — дорійські напівколони, суворі й потужні.

Другий — елегантні іонічні.

Третій — розкішні коринфські з ошатними капітелями.

Це не просто декор — різні стилі опор розподіляли навантаження і робили споруду візуально легшою, повітрянішою.

А кожна арка розташована під дещо іншим кутом до сонця, тому тіні падали по-різному і створювали неймовірний візуальний ефект.

Всередині були склепінні галереї — такі собі зони відпочинку, де люди могли перекусити, поговорити і навіть щось купити у торговців.

Гладіатори та видовища — що насправді відбувалось на арені

Будинки Альберобелло Труллі

Але найцікавіше — це те, що відбувалось безпосередньо на арені.

Девіз Колізею був простий: хліба і видовищ.

І римляни брали це дуже серйозно.

Арена мала еліптичну форму і була вкрита дерев'яними дошками.

Ці дошки легко знімались, і арену можна було заповнити водою для імітації морських битв.

Так, ви не ослухались — вони влаштовували повноцінні морські бої прямо в центрі Рима.

Під ареною ховався цілий підземний світ.

Камери для рабів, клітки для диких тварин — левів, тигрів, ведмедів, навіть крокодилів.

І складна система механізмів, яка піднімала гладіаторів, тварин і декорації прямо на арену через люки в підлозі.

Уявіть, ви сидите на трибуні, і раптом з-під землі вилітає лев.

Ось це був справжній спецефект античного світу.

Гладіатори — це окрема тема.

Не всі вони були рабами, деякі обирали цей шлях добровільно заради слави і грошей.

Але ризик був колосальний.

За один день могли загинути десятки людей.

І публіка це обожнювала.

Перший офіційно зафіксований протест проти цієї жорстокості стався лише в чотириста четвертому році нашої ери.

Монах на ім'я Телемах встав зі свого місця і з криком вимагав припинити бій.

Знаєте, що зробили глядачі?

Вони забили його камінням.

От вам і рівень залежності від кривавих розваг.

Останні гладіаторські бої відбулись у п'ятсот двадцять третьому році нашої ери.

Після цього арена замовкла назавжди.

А один монах у сьомому столітті написав пророчі слова: «Поки стоїть Колізей, варто й Рим, впаде Колізей — й Рим впаде разом з ним».

Що ж, Колізей стоїть — і Рим теж.

Як дістатися до Колізею — транспорт, квитки, ціни

Амальфітанське узбережжя Італії

Окей, тепер переходимо до практики, бо я знаю, що багато з вас вже планують поїздку.

Міжнародні рейси пр