Утопія острова Науру
Денігомоду
Уявіть країну, де у сімдесятих роках не існувало податків. Взагалі жодних. Кожен громадянин отримував від держави безкоштовний будинок, автомобіль, а авіаквитки в будь-яку точку планети — за рахунок уряду. Звучить як утопія? Це реальна історія острова Науру. І вона закінчилась катастрофою. Сьогодні ця країна — банкрут із вісімдесятивідсотковим безробіттям. Як можна було втратити абсолютно все? Зараз розкажу.
Найменша республіка планети
Ярен
Отже, Науру — це крихітна цяточка в Тихому океані. Двадцять один квадратний кілометр. Менше, ніж деякі райони Києва. Населення — близько десяти тисяч людей. Це найменша острівна республіка на планеті. У неї немає офіційної столиці. Немає жодної річки. Навіть прісну воду доводиться опріснювати або імпортувати. Здавалося б, ну що тут може бути цінного? А цінне було буквально під ногами. Мільйони років над островом літали морські птахи. Їхній послід — гуано — накопичувався шарами, змішувався з кораловою породою і перетворювався на високоякісний фосфат. Той самий фосфат, без якого неможливе виробництво добрив. Увесь світ потребував цей ресурс, і Науру сиділо на справжній золотій жилі. Точніше, на пташиній.
Найбагатша країна в світі
Острів Науру
У сімдесяті-вісімдесяті роки почалося справжнє божевілля. Науру стала найбагатшою країною на душу населення у світі. Не однією з найбагатших — а саме першою. Обганяла Саудівську Аравію, Кувейт, Сполучені Штати. Гроші лилися рікою. Уряд скасував усі податки, побудував громадянам будинки, роздав машини. На острові довжиною п'ять кілометрів люди їздили на Lamborghini та Mercedes. Хтось тримав по три-чотири авто на сім'ю. Куди їздити — незрозуміло, але статус зобов'язував. Освіта за кордоном — безкоштовно. Медицина — безкоштовно. Комунальні послуги — а навіщо за них платити, якщо грошей і так як у казці?
Катастрофічні інвестиції
Але ж казки колись закінчуються. Уряд Науру вирішив інвестувати, щоб забезпечити майбутнє після фосфатів. Ідея правильна, виконання — катастрофічне. Вони створили авіакомпанію Air Nauru, яка літала напівпорожніми рейсами у збиток. Купили розкішний готель Mercure в Мельбурні, який теж приносив лише витрати. Вкладали гроші в сумнівні нерухомості по всьому світу, у мюзикли в Лондоні, які провалювались. Корупція процвітала. Чиновники витрачали державні кошти як особисту кредитку без ліміту. Мільярди доларів просто розчинилися в повітрі.
Крах економіки
А потім фосфат закінчився. Не поступово зменшився — практично вичерпався. І ось тут настала справжня біда. Вісімдесят відсотків населення залишилось без роботи. Економіка зколапсувала. Інфраструктура, побудована в золоті роки, почала руйнуватися, бо ремонтувати її було нема за що. Науру перетворилась на державу, повністю залежну від допомоги Австралії. Фактично країна виживає завдяки тому, що на її території Австралія тримає центр утримання нелегальних мігрантів і платить за це непогані гроші. Така собі трансформація — від найбагатшої держави світу до країни, яка здає територію в оренду.
Ожиріння як спадщина багатства
І є ще один шокуючий наслідок тих золотих років. Науру має найвищий рівень ожиріння у світі — близько дев'яноста семи відсотків дорослого населення мають надмірну вагу. Як так сталося? Коли прийшли великі гроші, люди відмовилися від традиційної їжі — риби, кокосів, овочів. Навіщо, якщо можна замовити імпортний фастфуд? Гамбургери, солодкі напої, консерви стали основою раціону. Гроші зникли, а харчові звички залишилися. Тільки тепер замість свіжих продуктів — дешева калорійна їжа, бо на якісне харчування просто немає коштів. Діабет другого типу тут вражає кожного третього.
Повчальна казка XX століття
Історія Науру — це, мабуть, найповчальніша економічна казка двадцятого століття. Країна мала все, і навіть більше. Але замість того, щоб будувати стійке майбутнє, вона проїла свій ресурс буквально до останньої крихти. Фосфатні кар'єри перетворили вісімдесят відсотків острова на місячний ландшафт — мертві коралові стовпи, де нічого не росте. Відновити це практично неможливо. Якщо колись вирішите побачити Науру на власні очі, готуйтеся: прямих рейсів немає, летіти треба через Брісбен, авіакомпанія одна — Nauru Airlines, рейси нерегулярні, а готелів на острові буквально два-три. Візу отримати складно, туристичної інфраструктури майже не існує. Це одна з найменш відвідуваних країн планети — сюди приїжджає менше двохсот туристів на рік. Але саме це робить її унікальним місцем для справжніх шукачів пригод.
Більше цікавих країн та маршрутів — на geovibe.org. Ставте лайк та підписуйтесь на GeoVibe Travel UA. Відкриваємо світ разом!